Маленька частина нашого життя. Інколи коли в мене вже не має сил , я стаю перед дзеркалом і задаю питання- невже стільки років ти сама без будь якої допомоги рятувала стільки пітів а зараз не зможеш ще? Ти сама працюєш аби все оплачувати , сама вигулюєш , займаєшся вихованням, соціалізацією, сама возиш в лікарні, сама намагаєшся закривати збори , сама знаходиш родини – невже ти зараз готова здатись?
І тоді я розумію що я не готова здатись . Бо хоч я фізично сама все це тягну і в мене фізично не має взагалі допомоги бо я більше не вірю людям і я більше не підпускаю нікого до тих кого я рятую , в мене є ви , люди які підтримують морально, репостами, допомогою в пошуку родин, фінансовою допомогою . Вас що дня стає більше в нашій родині Пітбулів 🥹 і коли я побудую наш центр тоді я дійсно зможу вам сказати «Вітаю в нашому домі, заходьте пити каву та тусити з хвостиками « 🥹🫶🏻 дякую вам друзі . Допомогти на будівництво пітбуль911 можна тут.
Подивитись відео та зробити репост в інсті.
